КРОКУВА́ТИ, ую, уєш, недок.
1. Те саме, що іти 1, 5; марширувати. Незаможницьке військо хвацько крокувало з піснями від казарм до повітового нар дому (Олесь Гончар, II, 1959, 243);
// Проходжуватися, прогулюватися. На палубі у присмерку вечора густо крокували пасажири (Григорій Епік, Тв., 1958, 268).
2. техн. Пересуватися, послідовно переставляючи опорні частини в напрямі руху (про машини, механізми). Він [екскаватор] крокував, низько опустивши свою сорокаметрову стрілу (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 6).