КРАН 1, а, чол.
1. Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуару для виливання рідини, випускання газу. Батя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 64); Господарка раптом побачила, що з крана тік тоненький, блискучий струмочок води, і похапцем закрутила колісце (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 232).
2. Пристрій особливої конструкції для перекриття трубопроводу.
КРАН 2, а, чол. Механізм для підіймання й переміщення вантажів. Для переміщення дуже важких деталей застосовують мостові крани (Слюсарна справа, 1957, 295); Стріла портального крана нахиляється над трюмом баржі (Радянська Україна, 18.XII 1961, 4); Підіймальний кран.
Баштовий кран див. баштовий.