КОВПАЧО́К, чка, чол.
1. Зменш. до ковпак. За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 75); Практикують в овочівництві захист рослин від приморозків гончарними ковпачками (Овочівництво, 1956, 42); Сама пляшка [термоса] затикається звичайним корком, а зверху закручується металевим ковпачком, який можна використовувати як склянку (Фізика, II, 1957, 29).
2. Їстівний гриб родини зморшкових. Ковпачок піхвястий.