КО́РКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до корок 1, 2. Коркова кора; Коркове виробництво;
// Зробл. з корка (у 1 знач.). Голуб плавав у корковому поясі, і руки в нього були вільні (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 58); Пораненого поклали на корковий матрац (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 338);
// Який виробляє корки (у 2 знач.). Корковий завод.
▲ Корковий дуб — вічнозелене дерево, з кори якого роблять корки (у 2 знач.). Цілий гай з коркового дуба… Просто собі оддери шматочок кори й затикай (Остап Вишня, I, 1956, 180).
2. З корками на підборах (про взуття). — Що ж тобі, Парасочко, подарувати? — Коркові черевики! — каже (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 104); Бере чоботи коркові (Словник Грінченка).