КОМПРОМІС

КОМПРОМІ́С, у, чол. Згода з ким-небудь у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети. Лібералізм держиться тільки компромісами з різнорідними, ворожими собі силами (Іван Франко, XVI, 1955, 31); — Я пропоную вам компроміс: я відкриваю вам вільний вихід з маєтку й зобов’язуюся не переслідувати вас, а ви… ви за це даруєте мені життя… (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 104); В ідейній боротьбі для марксистів немає й не може бути ніяких компромісів, примирення принципів, згладжування докорінної протилежності між буржуазною й соціалістичною ідеологіями (Комуніст України, 5, 1960, 41).
♦ Іти (піти) на компроміс — поступатися чимось заради досягнення мети. Він не пам’ятав такого випадку, щоб коли-небудь йшов на компроміс із власною совістю (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1955, 24).