КОМЕ́ДІЯ, розм. КУМЕ́ДІЯ, ї, жін.
1. Драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом. Я ніколи комедій не писав (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 125); У репертуарі його [антрепренера Ленкавського] трупи.. були різні п’єси: трагедії й комедії, водевілі, опери (Українська класична опера, 1957, 70); Музична комедія — один з найпопулярніших жанрів театрального мистецтва (Літературна газета, 25.XI 1953, 3);
// Вистава такого твору. — Сьогодні ще зранку ходить за мною слідком, — розказує далі пані, — скиглить: дайте, мамо, копійку, в театр на кумедію піду (Степан Васильченко, I, 1959, 211); Ми комедію дивились, Ми сміялись — аж втомились! (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 100).
▲ Комедія масок; Комедія дель арте — італійська народна комедія епохи Відродження з постійними дійовими особами (масками), традиційним сюжетом, але вільним імпровізованим текстом. Скиба побачив старого чоловіка.. з білим, знекровленим обличчям, .. шкіра на якому нагадує машкару арлекіна з комедії масок (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 103); Комедія характерів — комедія, у якій змальовано головним чином людські характери. Ця комедія ситуацій [« Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка] у трактуванні Марка Лукича [Кропивницького] наближалась до комедії характерів, серед яких найяскравішим був основний персонаж — Шельменко (Минуле українського театру, 1953, 55).
2. перен. Забавний випадок, що-небудь смішне; курйоз. Ізліз мій дядько на дзвіницю Та знай гука: — Оце кумедія яка! Всі люди на землі мов ті перепелиці (Євген Гребінка, I, 1957, 79); Суддя спитав четвертого чоловіка, а далі п’ятого. І ті назвали себе синами Миколи Джері.. Пан тільки витріщав очі на ту комедію і не знав, чи ті люди жартували, чи зовсім подуріли (Нечуй-Левицький, II, 1956, 253); — Людочки! Людочки! — верещав хлібороб.. — Ця комедія набридла солдатам, вони вистрілили з гвинтівок. За одну мить майдан опустів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 413); З ним трапилась комедія;
// Про що-небудь пародійне. Захопивши владу, Салаші і його поплічники влаштували в Буді, в королівському палаці, комедію присяги перед короною св. Стефана (Олесь Гончар, III, 1959, 228); Комедія виборів у капіталістичних країнах.
3. перен. Удавання з себе когось із певною метою; лицемірне поводження. Настуся.. одразу втямила цю всю дядинину комедію (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 237); [Д. Жуан (падає на коліна):] Я вас благаю, донно Анно! [Анна (з гнівним рухом):] Годі! Доволі вже комедії! Вставайте! (Леся Українка, III, 1952, 363); Їй спало на думку, що все це комедія, їй кажуть неправду (Олесь Донченко, VI, 1957, 321).
♦ Грати комедію див. грати 2; Ламати комедію див. ламати.