КОМА́ШНЯ, КУМА́ШНЯ, і, жін., діал.
1. Обід для кумів.
2. Поминки. Агітація ведеться двояка, світська.. і церковна по соборчиках, церквах, на хрестинах, комашнях і т. ін. (Іван Франко, XVI, 1955, 182).
КОМАШНЯ́, і, жін.
1. збірн. Комахи (у 1 знач.). Всяка комашня утікає поперед серпами (Іван Франко, I, 1955, 60); Між оселями пурхали серпокрильці, виловлювали неповоротку після дощу комашню (Олекса Десняк, I, 1955, 395).
2. збірн., розм. Мурашки. Хутко перебігли [пани] до міста; наче межи комашню впали (Марко Вовчок, I, 1955, 118); * Образно. Ціль [у тирі] — дошка з чорним паперовим колом, на якому розбіглася комашня цифр (Олесь Донченко, II, 1956, 211); * У порівняннях. Де той народ, що, мов працьовита комашня, оселяв колись родючу землю? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 292).
3. розм. Те саме, що мурашник 1. — Якби таку жінку та мені — я б її у комашню втручив, — нехай би пихкала! (Марко Вовчок, I, 1955, 127); І врешті ти б попав у темних змій житло, В пекучу комашню, в холодні трясовини (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 133).