КОМАР

КОМА́Р, а, чол. Двокрила кровоссальна комаха з тонким довгастим тільцем і хоботком. Кусає комар до пори (Номис, 1864, № 7770); — Ой, чи хутко ви там? Тут комарі заїдають, — протягла немов заспаним голосом Зоня (Леся Українка, III, 1952, 653); Рятуючись від комарів, що густо дзвеніли над головами, заробітчани взялися розкладати багаття (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 90); Малярійні комарі, поширюючи серед населення певних місць малярію, завдають величезної шкоди (Підручник дезинфекції, 1953, 46).
♦ Задушити [в пузі] комара див. задушувати; Комар носа не підточить — не буде до чого причепитися, прискіпатися. — Ви не турбуйтеся, все буде оформлено так, що комар носа не підточить… (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 313).