КОЛИВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням коливати і коливатися. Я бачу світ пишний і неба сіяння, ..Долину розкішну, квіток коливання (Леся Українка, IV, 1954, 85); Іван Степанович від несподіваного коливання човна теж ніби прокинувся (Петро Панч, I, 1956, 91).
2. перен. Несталість, мінливість. Найменше коливання в настрої змінювало колір її очей (Семен Скляренко, Помилка. 1933, 47); Коливання температури повітря протягом доби і року залежать в основному від того, як падає проміння (Фізична географія, 5, 1956, 81).