КОЛУПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Те саме, що колупати 2. — Який молодець! Навіть не застогнав, як лікар колупався йому в рані й робив перев’язку… (Олесь Донченко, VI, 1957, 119); Спідлоба зиркнув [слідчий] нам і назустріч, а сам колупався гусячою пір’їнкою у великих жовтих зубах (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 105).
2. перен. Поратися біля чого-небудь загайного, налагоджуючи, ремонтуючи. Одна з них [машин] зупинилася, і шофер, відкривши капот, почав колупатися, другий німець-солдат присвічував ліхтариком (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 432).
3. перен. Займатися справою, яка вимагає кроніткої і довготривалої праці; робити що-небудь дуже повільно або невміло. Вони [мама] все колупаються на городі і в саду (Олександр Копиленко, Земля, 1957, 127).