КЛИЧНИЙ

КЛИ́ЧНИЙ, а, е. Який кличе, містить у собі заклик, поклик. Голос нічної трембіти був кличний і грізний (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 119); Їх [журавлів] кличний перегук трубно линув з незримої височини (Натан Рибак, Час, 1960, 82).
▲ Клична форма; Кличний відмінок — відмінкова форма іменника для вираження звертання до особи чи предмета, позначених цим іменником. Мені здається, що не можна вивести правила для кличної форми, але можна спостерегти, що вона органічно звучить у виразах емоціональних, де звертання підкреслене, виділене (Олексій Кундзіч, Діези.., 1956, 12); Короленко вже самим початком оповідання «Судний день», самим уживанням кличного відмінка, характерного для української мови і майже не вживаного в сучасній російській, вводить нас, я б сказав, в українську атмосферу (Максим Рильський, III, 1956, 89).