КЛЯЧА́ТИ і КЛЯЧИ́ТИ, чу, чиш, недок., діал. Стояти на колінах. Він довго клячав, похиливши сиву голову і зложивши руки навхрест (Іван Франко, V, 1951, 89); Аглая-Феліцітас… клячила перед Софою (Ольга Кобилянська, III, 1956, 366).
КЛЯЧАТИ
Тлумачення слова