КІСТЛЯ́ВИЙ, а, е.
1. Худий, з випнутими кістками. На кістлявих її плечах сіріє сорочка (Словник Грінченка); В ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 190); Блідий, кістлявий [хлопець], весь аж світиться після хвороби (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 421); * Образно. Україна і Росія вистояли в суворій боротьбі проти.. кістлявої примари голоду (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 55).
2. у знач. ім. кістлява, вої, жін., перен., фам. Про смерть. Іду в робочій лаві, І вже тому радий, Що я, на зло кістлявій, Ще й досі молодий (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 23).
3. Те саме, що костистий 3. Кістлява риба.