КІН, кону, чол.
1. Місце, куди кладуть ставку в азартній грі.
♦ Ставити (поставити) на кін що: а) вносити свою ставку в спільну гру. Тут же, розмінявши полтиника, Данько поставив свою долю на кін (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 67); б) (перен.) ризикувати. Він поставить на кін усе. Воля або смерть… (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 165).
2. Спеціальний майданчик, на якому показують вистави; сцена. Посередині кону хата Степана Реви, котра виходить причілком до авансцени (Марко Кропивницький, II, 1958, 44); На кін виходять розхвильовані актори (Юрій Яновський, IV, 1959, 39).