ХИ́МОРО́ДНИК, а, чол., заст. Ворожбит. «Що ж, — думає [Петро], — як і се такий химородник? Піду скоріш, щоб справді не вкоїв він якого лиха». Да ступивши швидкою ходою ступнів з десяток, зупинивсь ізнов, наче об стіну вдаривсь (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 101).
ХИМОРОДНИК
Тлумачення слова