ХВАТЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хватати1 і хватнути. Оце, дивись, Пилип товар погнав до водопою, а Пріська — хвать відра! — і собі побігла по воду… (Панас Мирний, III, 1954, 20); — Маю дудку з бузини, як заграю — ти-ни-ни… — Аж тут підкралася дочка [царя], хвать — і нема дудки. Заплакав Дударик (Павло Тичина, I, 1957, 146); Розбігається хлопчина (Воювать так воювать!), Скочив цапові на спину І за роги цапа хвать! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 160).
ХВАТЬ
Тлумачення слова