ХУТРЯНИ́Й, а, е.
1. Прикм. до хутро 1, 2. Біжу на подвір’я. А там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки.. Ну, годі, Оверко [собака]… Не чує, не бачить. Скачуть червоні очі, скаче широкий лоб і білі хутряні ногавиці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225); Лисиця і заєць становлять основну хутряну сировину Радянських Карпат (Звірі.. Карпат.., 1952, 30).
2. Зробл. з хутра (у 3 знач.), на хутрі. Кажан на самісінькі очі насунув облізлу хутряну шапку (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 6); Хуртовина сліпила очі. Хлопець не знав, що робити. Він не взяв з собою ні харчів, ні хутряного мішка, в якому можна переждати пургу (Микола Трублаїні, I, 1955, 277); Діти поскидали, звичайно, свій хутряний одяг (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 14); Не поспішаючи підняв [хазяїн] хутряний комір (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 3); Інга сама сидить в кріслі, кутаючись в хутряну душогрійку (Іван Кочерга, II, 1956, 352).