ХУ́РМАНКА, и, жін., заст., розм.
1. Підвода. Улицею нісся вершник. Чути було крик його: — До зброї, товариші! — Інші чулися крики, бряжчання зброї, що розбирали з хурманок (Андрій Головко, I, 1957, 72).
2. Візницький промисел. Е, якось воно буде… Зимою можна хурманкою заробити якого карбованця… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 125); — А Шіпошяк? — Порожні ящики привіз додому. Майже все продав. Ось вам гроші, няню, за хурманку (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 85).