ХУДИЙ 1, а, е. Який має виснажене, тонке, сухорляве тіло. — Як ти змарніла, Гаїночко! — промовив Зінько… — Сам гарний: жовтий, як віск, а худий; як скіпка, ще й очі позатягало (Борис Грінченко, II, 1963, 483); Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 206); Вона втягла щоки і пустила під лоб очі, щоб показати, який він худий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156); * Образно. А місяць худий, змарнілий — повипинало ребра… (Володимир Сосюра, I, 1957, 61);
// у знач. ім. худий, дого, чол. Худорлява, виснажена людина. Поки гладкий охудне, то худий здохне (Номис, 1864, № 5678); [Гетера:] Сей варвар африканський певне добре з левами вмів битись… А худого я б віддала пантері… (Леся Українка, II, 1951, 526);
// Про частини тіла. Худе та поморщене бабине лице аж зчорніло, неначе землею припало (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 410); Полилась йому.. сльоза скупувата На щоки худі та запалі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 232); Денис сидячи спав, упершись худими ногами-котурнами в протилежну стіну (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 152); * Образно. Місто зустріло нас сумно. Болісно випиналися в небо худі ребра старовинних соборів (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 87);
// підсил. Дуже виснажений (у сполученнях-повторах). На полу, на рядні лежить старенька, худа-худа, як шкелет (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 464); Як тяжко перехворіла Вікторія, худа-худа, бліда і висохла вся (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 219);
// Нежирний (про м’ясо). При недостатній кислотності шлункового соку хворий харчується так. Йому дають м’ясні супи з свіжого худого м’яса (Лікарські рослини.., 1958, 225);
// Виснажений, бідний (про ґрунт, рослинність). Тут на полі скупім і худім, Наче терен на ріни [ріні], Виростайте ціпкі і тверді До великої зміни (Іван Франко, XII, 1953, 526); Садок хирлявий, шпитальний — сім пар калік дерев, худі кущики, мов витягнені з солдатської юшки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 370);
// Слабий, скупий, хисткий (про світло). Через віщо я сиджу тут уночі, в моїй робітні, ..серед непевного блиску очей і тіл моїх академічних студій, сон яких тривожить одинока свічка своїм худим вогником? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 436).
ХУДИЙ 2, а, е, заст. Негарний, нехороший, поганий. Худий мир гірше лихої сварки (Номис, 1864, № 3282); [Ігнат:] Скільки у нас уже гетьманів було: пропали через військові чвари! [Павло:] Які через чвари, які через худий розум, а які через кривду свою (Микола Костомаров, I, 1967, 149); [Омелько:] Дай же, боже, гуляти нам тихо, без сварки і без худого слова! (Марко Кропивницький, I, 1958, 82); Старший староста й каже: — ..А що ми люди чеснії і без худої науки, то от вам хліб святий у руки (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 56);
// у знач. ім. худе, дого, сер. Що-небудь погане, недобре; зло. Горілка багато шкоди робить: вона і розум затьмиває [затьмарює] і на худе штовхає (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 207);
// Недобрий, лихий. Кажуть же, що й хороша слава далеко йде, не тільки худа (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 216).