ХУДИНА́, и, жін., діал.
1. Абстр. ім. до худий1. Жахливий він [Корж] своєю худиною, довжелезний, кістлявий, зарослий клоччям волосся (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 378).
2. Виснажена тварина. Худину таку купив, що лиш шкіра та кості, а орати чим? (Словник Грінченка).
3. збірн. Худоба (у 1 знач.).