ХУДОСО́ЧНИЙ, а, е, розм. Виснажений, змарнілий. Печальний, або нерішучий, або приголомшений гамом, топтався він, крутячи шиєю тонкою і худосочною (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 18);
// перен. Кволий, слабий. Справді, великі реалісти епохи Відродження словом і ділом сперечались про художній ідеал з худосочним, аскетичним мистецтвом середньовіччя (Комуніст України, 2, 1962, 45).
ХУДОСОЧНИЙ
Тлумачення слова