ХУДОРЕ́БРИЙ, а, е, розм. Кістлявий, худий. Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 216); Навіть малюк худоребрий, на прізвисько Хлястик, теж пробував через мур перелізти… (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 69).
ХУДОРЕБРИЙ
Тлумачення слова