ХУДО́БОНЬКА, и, жін.
1. Пестл. до худобка 1. — Та вже хоч і невеличка худоба, та загорьована. Цілий вік жінка працювала — недоїдала, недопивала, та тобто тепер свою худобоньку на людську волю віддавати! — мовила Мотря (Любов Яновська, I, 1959, 58).
2. діал. Пестл. до худобка 2. Старі були собі заможненькі хазяїни і як повмирали, то зоставили діткам чимало-таки худобоньки, а особливо тієї скотини (Олекса Стороженко, I, 1957, 43).