ХОРОШІТИ

ХОРОШІ́ТИ, ію, ієш, недок. Ставати кращим, привабливішим, приємнішим. На хлопця вже дивилась засмучена русява красуня.. Що це робиться з нею, як міниться, хорошіє вона? (Михайло Стельмах, II, 1962, 336); Хоч весна вже закінчувалась, але київські вулиці та сквери не втрачали краси, а навпаки — хорошіли з кожним днем (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 216); Щоразу, переступаючи поріг «флігеля», бачив зворушений Майборода, як хорошіє їх дім — затишком і достатком (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 13); Коли.. з-під її пальців виходили гладенькі червоні листочки й квіти, то й думки її хорошіли й прояснювалися (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 6).