КАРТА́ТИЙ, а, е. Із чотирикутними візерунками, малюнками (про тканину, одяг і т. ін.). На Марині плахта — аж очі на себе бере: картата, червчата, шовком заткана (Панас Мирний, IV, 1955, 225); На другому тракторі сидить юнак. На ньому картата сорочка й капелюх (Юрій Яновський, II, 1954, 233); Ходкевич витяг картату червону хустку і витер спітнілу голову (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 133).
КАРТАТИЙ
Тлумачення слова