КАРМА́ЗИ́Н, у, чол.
1. Старовинне дороге темно-червоне сукно. Привезли кармазину, ..ото зараз пошили нам запорозькі жупани (Олекса Стороженко, I, 1957, 191); Люди перемовлялися між собою та більше дивилися на широкий поміст, вкритий червоним кармазином (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 13);
// Одяг із цього сукна. На вусах, на червоних кармазинах бігають ярі іскряні червоні бліки [полиски] (Нечуй-Левицький, III, 1956, 309); За безцінь переходили до його рук і коштовні кармазини, і шаблі з золотими держаками, і килими (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 39); * У порівняннях. Олена.. почервоніла, як кармазин. (Квітка-Основ’яненко II, 1956, 197); Христя скрикнула, ухопившись за щоку, що зразу, наче кармазин, у неї загорілася (Панас Мирний, III, 1954, 253).
2. заст. Той, хто носив одяг із цієї дорогої тканини. Козаки дражнять було міщан личаками, а міщане [міщани] дражнили козаків кармазинами (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 70); Сподобався їм і Кривоніс, зразу видно було, що не так, як кармазини, ота пихата козацька старшина, собою лише журиться, а він і людською долею (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 35).
3. перен. Густо-червоний колір (про рум’янець і т. ін.); багрянець.
♦ Заливатися (залитися, заллятися) кармазином див. заливатися.