КАЛА́ЧИКИ, ів, мн.
1. Багаторічна рослина родини мальвових із рожевими або червоними квітками. Воли,.. де не вздрять калачики або ромен і усякий бур’янець, то там і пасуться… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 172); Від економії залишилось непривітне згарище, а хутко й воно заросло лободою та густими калачиками (Іван Микитенко, II, 1957, 174).
2. Хатні квіти; герань. У багатьох вікнах цвітуть калачики (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 22); На високих зелених столиках квіти — тут і калачики, і айстри, і колючі химерні кактуси (Олесь Донченко, IV, 1957, 374).