КА́ФЕДРА, и, жін.
1. Поміст із похилою дошкою, укріпленою на підвищенні для лектора, викладача або промовця. Він [ректор] подав руку новому вчителеві, супроводив його до.. підвищеної дощаної платформи, на якій стояла.. учительська кафедра (Іван Франко, IV, 1950, 217); Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо (Леся Українка, III, 1952, 86); Іванов стояв, ухопившись обома руками за борт кафедри і нахилившись вперед (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 220).
2. Об’єднання викладачів, науковців однієї або споріднених дисциплін у вищому навчальному закладі. Франко почав готуватися до професури —..на кафедру української літератури (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 35); Перед нею стояв керівник кафедри загальної терапії професор Хромченко (Натан Рибак, Час, 1960, 417);
// Посада завідувача такого об’єднання викладачів. [Ольга:] Я стільки мріяла, що тобі дадуть кафедру в університеті, ти будеш професором (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 342);
// Приміщення, де збираються викладачі такого об’єднання. Іван працював на зміні, Галя побігла на свою кафедру в інститут (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 579).
3. Посада єпископа, який керує єпархією. Прийшов цісарський декрет, потверджений папою, котрим усунено Войтаровича з його єпископської кафедри (Іван Франко, II, 1950, 142).