КАБІНЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до кабінет. Кабінетне приміщення; Кабінетна криза;
// Признач. для кабінету. Кабінетні меблі;
// Який виконується або відбувається в кабінеті. Весь творчий процес відбувався майже без кабінетної підготовки, а під час репетицій (Минуле українського театру. 1953, 148);
// Власт. кабінетові. Кабінетна тиша.
2. перен. Відірваний від життя, не зв’язаний із практикою. [Орест:] Хто любить, той не віддасть любого в жертву мертвій теорії, мріям кабінетним (Леся Українка, II, 1951, 59); Ломоносов ніколи не був кабінетним вченим, відірваним від життя (Комуніст України, 4, 1965, 79).
▲ Кабінетний портрет; Портрет кабінетного формату — фотопортрет розміром 18 х 24; Кабінетний рояль — рояль невеликого розміру.