ЄПИ́СКОП, а, чол. Вищий духовний чин у християнській церкві. [2-й:] Він каже, що не з божої встанови ти став єпископом (Леся Українка, II, 1951, 491);
// Особа, яка має цей чин; архієрей. Пісню чути було і в домі єпископа Мелхиседека (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 116).
ЄПИСКОП
Тлумачення слова