ЄДНАТИ, аю, аєш, недок., перех.
1. рідко. Скріплювати одно з другим яким-небудь способом. Єднати труби зварюванням.
2. Встановлювати сполучення, зв’язок з чим-небудь, між чим-небудь. Стежив [Алі], як тихо ступали жовті патинки [Фатьми] по кам’яних сходах, що єднали Меметову хату з землею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 395); Вони [комсомольці] також пішли.. єднати ріки, зводити мости, творити пісню й музику новітню (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 76);
// Встановлювати спілкування між ким-, чим-небудь за допомогою засобів зв’язку. Вони [жили кабеля] знову єднали його з усіма дивізіонами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 122); * Образно. Густа мряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 344).
3. Створювати між ким-небудь близькі, дружні стосунки, тісний зв’язок; зближувати. Одно їх [Андрія і Маланку] єднало — це згадка про те, що Ґудзь радив найняти Гафійку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21); Дружні взаємини єднали співця Білорусії [Я. Купалу] з литовським поетом Людасом Гіра, з найбільшим поетом Латвії Я ні сом Райнісом, з нашим Павлом Тичиною (Максим Рильський, 111, 1955, 408);
// перен. Встановлювати тісніший зв’язок, взаємодію між чим-небудь. Тихо сяли старечі очі перед повагою смерті, мудрий спокій єднав життя і смерть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 352); В думці міркуючи, мудрії Ріші почули той зв’язок, що то єднає буття з небуттям (Леся Українка, IV, 1954, 284).
4. Створювати єдність (у 1 знач.) між ким-небудь; згуртовувати. Щоб брати братів єднали Розірвать гуртом кайдан.., — Треба перше нам освіти (Павло Грабовський, I, 1959, 125); В оповіданні сивого пожежника.. говорилося про мужність, що єднає людей, яким випало бути разом у катівнях Шварценвальде (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 248).
5. Збираючи докупи, створювати щось єдине ціле. Там життя було немов зібране в тому шкельці, що промені порізнені єднає в одну сліпучу.. точку (Леся Українка, II, 1951, 180); Той світоч, що його нам Ленін засвітив У чорнім мороці царевої Росії, Нам осяває путь, серця кріпить і грів, Єднає в рать одну усіх трудівників (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 5).
6. заст. Домовлятися з ким-небудь про щось. Я полюбив святу красу дівочу, Що винниць батька свого стерегла, 1 вже єднав дружину парубочу, Що нас до шлюбу в парі провела (Іван Франко, XIII, 1954, 322);
// Вести розмови з ким-небудь про заміжжя дочки, ннуки і т. ін.; заручати, змовляти. Стала мати гадати Та за пана [дочку] єднати (Тарас Шевченко, I, 1951, 155).
7. заст. Схиляти кого-небудь на свій бік; умовляти. Таки ж у нашому селі Назнав я дівчину… Вчащаю І матір удову єднаю (Тарас Шевченко, I, 1951, 396).