ГВІЗДО́К, дка, чол. Зменш. до гвоздь 1. Поскупивсь ти [пан] цяцьки Прислать на свитину, — Присилай же гвіздки Забить домовину! (Гулак-Артемовський. Байки.., 1958, 156); Шинелі, не вміщаючись на гвіздках, лежать просто на підвіконнях (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 678); * У порівняннях. Сказав, як гвіздком прибив (Номис, 1864, № 12909).
ГВІЗДОК
Тлумачення слова