ГУЛІ 1, ів, мн., розм. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. [Савка:] Дурний якийсь вигадав ті гулі проти ночі! (Степан Васильченко, III, 1960, 61); — Поки не почалася жнив’яна пора, молодь охоче затіває гулі (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 44).
ГУЛІ 2, невідм., дит., розм. Те саме, що гуляти. Не плач, дитинко, гулі підемо (Словник Грінченка).
ГУЛІ 3, мн. (одн. ґуля, і, жін.), нар.-поет. Голуби. Цитьте, гулі, не гудіте, Спить матуся, не збудіте (Павло Чубинський, V, 1874, 454); Люлі, люлі, люлі, прилетіли гулі, гулі, гулі, голуби, сірі, білі та рябі (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 15).
ГУЛІ 4, виг. Уживається для кликання голубів. Гулі, гулі, голуби, ви летіте сюди! (Словник Грінченка).