ГРІ́НКА, и, жін.
1. Змащена жиром і підсмажена скибка хліба. З початку бенкету пили тільки пиво у високих.. склянках з хлібними грінками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 97).
2. діал. Невеликий шматок чого-небудь. Жінка дала йому півхліба ще й грінку сиру (Лесь Мартович, Тв., 1954, 158); Два рази на день давав [Микола] йому чаю і дві грінки хліба (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 160).
♦ Убити (піймати) [добру] грінку — мати вигоду, користь, виграти що-небудь. [Марфуша:] Ну, якщо тому правда, то убила грінку (Марко Кропивницький, II, 1958, 333).