ГРАБАР 1, грабаря, чол. Робітник на земляних роботах; землекоп. Колись бідарі ішли в грабарі, а тепер живуть у добрі (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 176); Найбільш характерним для відкритої розробки руд за часів царату був грабар з конякою та хлопчиком-підручним (Гірнича промисловість.., 1957, 8).
ГРАБАР 2, я, чол., діал. Гробокопач. Грабарі стиха труну підняли, Бережно в землю її опустили, Яму зарили і горбик звели (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 419).