ГО́ЖЕ, присл. Гарно, добре. В усім були несхожі Сусіди-хлопчаки. Один поводивсь гоже, А другий — навпаки (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 210);
// у знач. присудк. сл. — Пливи і не журись, небоже! Уже тобі скрізь буде гоже (Іван Котляревський, I, 1952, 108);
// у знач. присудк. сл. Слід, годиться. — Любої пари не знайшов, а побратись абияк не гоже! (Марко Вовчок, I, 1955, 39); Давно спарувались [бусли], як птиці гоже, Пір’я назносять, кладуть між віток (Андрій Малишко, I, 1956, 279).
ГОЖЕ
Тлумачення слова