ГОСТРО. Присл. до гострий 1 — 5, 7, 9. — То ж ви [Святославенки] теє лихо збудили, Що батько ваш, Святослав київський, приспав, .. Як з гостре відточеними мечами На поганську землю налітав (Панас Мирний, V, 1955, 268); На довгій хрящуватій шиї гостро випинається кадик (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 306); Волосся гостро пахло холодною м’ятою (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 12); Втрату матері хлопець переживав бурхливо і гостро (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 19); Шевченко гостро ненавидів самодержавство, ненавидів пригноблювачів (Максим Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 50).
♦ Держати (тримати) вухо гостро — бути пильним, уважно стежити за ким-небудь.
ГОСТРО… Перша частина складних слів, що відповідає словам: а) гострий у 1, 2 знач., напр.: гостроголовий, гострогранний і т. ін.; б) надзвичайно, напр.: гостродефіцитний, гострозаразний і т. ін.