ГОРОЖА́НИН, а, чол., рідко.
1. Те саме, що городянин. Між горожанами можна було побачити Лейбу Оврамовича, орендаря пана Польського (Панас Мирний, II, 1954, 271); — Чи давно засноване це велике місто? — запитав я одного з горожан (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 117).
2. заст. Громадянин. — Ми віримо, що ви приїхали з власної ініціативи і цим показали себе чесним і вірнопідданим горожанином своєї батьківщини (Петро Колесник, Терен.., 1959, 270).