ГОЛУБІТИ, іє, недок.
1. Виділятися своїм голубим кольором; виднітися (про що-небудь голубе). Крізь дерева голу біс дах якогось будинку (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 29); Дніпро голубів, звиваючись стрічкою в луках (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 6).
2. Ставати голубим. Небо почало швидко голубіти і незабаром місто набуло майже весняного святкового вигляду… (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 311); — У річок, як і в людей, час від часу змінюється настрій. Ясно — голубіють, похмарить — темніють… (Олесь Гончар, I, 1954, 212).