ГО́ЛОС, у, чол.
1. Сукупність різних щодо висоти, сили і тембру звуків, які видає людина (або тварина, що дихає легенями) за допомогою голосового апарата. Наострю слух твій, щоб, як окликнуся, Ти чув мій голос, наче грім у хмар (Іван Франко, XIII, 1954, 324); Важко ступив [Невкішілий] з порога в кузню й поздоровкався глухим простудженим голосом (Андрій Головко, II, 1957, 259); Цікаво, що у самців безхвостих земноводних є голос, який служить їм для призивання самки (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 12).
♦ В один голос: а) одностайно. [Коваль:] Усі в один голос радять виряджати Степана, не гаяти, і, певно, так воно і повинно бути (Марко Кропивницький, V, 1959, 19); б) в один час; одночасно, разом. — Де, де спалили? — в один голос запитали Галя і Тамара. — Тут. — Жінка показала рукою в напрямі високого димаря.. Крематорій називають (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 173); Зриватися (зірватися) з голосу див. зриватися; З чужого голосу співати (говорити і т. ін.) — не маючи своєї думки, сліпо повторювати чуже. Слід прямо сказати, що ті, хто вимагали «скасування» постанов ЦК КПРС про літературу і мистецтво, як «гальма» для розвитку художньої творчості, ті, усвідомлювали це чи ні, співали з чужого голосу (Про багатство літератури, 1959, 65); Горлає з чужого голосу (Олександр Довженко, I, 1958, 37); На повний голос — з усією повнотою і глибиною. Настав час на повний голос оспівати велич нашої героїчної доби, створити правдиві високохудожні твори про нашого прекрасного сучасника (Літературна газета, 13.X 1961, 2); [Крикун:] Дійсно, вона [фронтова газета] не освітлює на повний голос рядових героїв (Олександр Корнійчук, II, 1955, 12); Не своїм голосом кричати (закричати, верещати, заверещати і т. ін.) — кричати дуже голосно, з усієї сили. Треба ж і до малої дитини кинутись.., бо бідне вже давно.. кричить не своїм голосом (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 227); Враз хряпнуло дверима в коридорі і хтось не своїм голосом заверещав: — Кого там судомить??? Га? (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 165); У свинячий голос — дуже пізно; несвоєчасно. До школи у свинячий голос приходить [учень] (Юрій Яновський, I, 1954, 26).
2. перен. Звуки, які утворюються деякими неживими предметами або характерні для них. Батько.. взяв свій невеличкий.. молоток у руки і кільканадцять разів ударив.. Пішов голос по всьому присілку — знак, що в кузні починається робота (Іван Франко, IV, 1950, 188); Вже чулися вибухи ручних гранат, а крізь верескливе торохкотіння польських кулеметів Шоша проривався басовий голос наших максимок (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 85).
3. Звучання голосових зв’язок як матеріал вокального мистецтва. Головними принципами і традиціями російської вокальної школи, що лягли в основу виховання радянських майстрів співу, є.. поступовість і послідовність в оволодінні майстерністю співу, оберезісність у поводженні з голосом (Мистецтво, 1, 1959, 9); Осталась в пам’ятку моєму Ічня [містечко] ще своїми піснями та напрочуд хорошими голосами (Степан Васильченко, IV, 1960, 8).
4. Одна з кількох мелодій музичного твору; партія у вокальному ансамблі. [Карпо:] Мугикаючи, іноді й пісню складу, і голоса до неї виведу, і слова підладнаю (Марко Кропивницький. II, 1958, 124); Народний гуртовий виклад [пісні «Ой половина та й саду цвіте»] має три голоси (Мистецтво, 1, 1956, 34);
// заст. Мелодія, мотив. Це справжні невеличкі романси, тілько до них недостає голосу (Панас Мирний, V, 1955, 413); [Степан Демидович:] Гарна пісня, тільки якби веселіша на голос (Володимир Самійленко, II, 1958, 129).
5. чого і який, перен. Поклик, веління якого-небудь внутрішнього почуття, інстинкту, переконання. Тихо, аж шумить в ухах. Здається, шепоче таємний голос думки (Степан Васильченко, II, 1959, 488); З усіх кінців країни летять на адресу [XXII] з’їзду слова схвалення, всенародної підтримки. Голосом серця, ділами своїми підтримують ленінську політику партії і трудівники Радянської України (Радянська Україна, 25.X 1961, 1); * У порівняннях. І шумлять, і дзвенять їх [народні] пісні над невпинною течією Дніпра-Славути, як голос правди і слави.. (Максим Рильський, III, 1956, 26).
6. Про думку, висловлювання, міркування. Сила і непереможність Комуністичної партії полягає у кровному, нерозривному зв’язку з масами, в умінні прислухатися до їх голосу (Комуніст України, 1, 1959, 7); Голос радянських письменників — це голос радянського народу (Літературна газета. 31.VIII 1950, 2); * Образно. Панас Мирний відчував, що йому бракує власного поетичного голосу, художньої майстерності, поетичної досконалості, що йому треба наполегливо вчитись (Радянське літературознавство, 18, 1955, 248).
♦ Підносити голос див. підносити.
7. Право висловлювати свою думку при вирішенні державних або громадських справ. — Я чоловік значний на селі і в громаді маю великий голос (Степан Васильченко, IV, 1960, 20); [Чирва:] Не дам [хліба] на одробіток, бо самого обікрали… Голосу позбавили… (Іван Микитенко, I, 1957, 88);
// Зовнішній вияв цієї думки. На підставі статті 116 Конституції Української РСР вибори депутатів є рівними: кожний громадянин має один голос (Положення про вибори до ВР УРСР, 1946, 3); Довелось підраховувати голоси (Андрій Головко, II, 1957, 522).