ГОЙДАТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. Приводити що-небудь у рух із сторони в сторону або зверху вниз. Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 225); Легкий вітер гойдав пожовклі крони дерев (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 87);
// безос. З Мессіни до Неаполя гойдало нас страшенно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 355);
// Піддавати когось ритмічному рухові на (в) чому-небудь з метою розваги, усипляння. Груба Берчиха гойдала дитину в колисці і плела панчоху (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Іван бере сина, гойдає його, мугиче якусь пісеньку без слів… (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 253); Біля муру дві бабусі гойдали своїх унуків на возиках (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 24).
2. неперех. Робити рухи чим-небудь. Купи зеленого молодого очерету ледве гойдали зеленим довгим листом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 129); В лісі вона сідала десь на галузку і гойдала ногами, тугими і молодими. Наче русалка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 213); Поміж терном, на видноті, гойдає колючими батогами шипшина (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 70).