ГІЛЛЯ́СТИЙ, а, е.
1. Який має велике або густе гілля (див. гілля). Перед хатою стоїть старий гіллястий ясен, усю хату й половину дворища вкриває він своїми вітами (Степан Васильченко, I, 1959, 111); Раптом їй [дівчинці] здалося, що вдалині гіллясті кущі чи дерева швидко-швидко рухаються низкою (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 13); Місяць вийшов, обіперся об стару гіллясту грушу (Леонід Первомайський, II, 1958, 49).
2. Який має відростки, схожі на гілки. Гілляста китиця її [чумизи] вистигає разом і насіння з неї не осипається, чим вигідно відрізняєтеся від проса (Радянська Україна, 4.IX 1949, 1); Красені-олені щороку скидають в цих травах свої гіллясті панти… (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 179).
▲ Гілляста пшениця — сорт пшениці з великим колосом, який у середній і нижній частині розвивається в колос-гілку з 7—9 дочірніми колосками. Бабуся зібрала в себе на городі аж два снопи гіллястої пшениці (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 83).