ГЕСТА́ПІВЕЦЬ, вця, чол. Співробітник гестапо. За військовими частинами прийшли загони гестапівців (Петро Панч, В дорозі, 1959, 246); Радянську партизанку привели, вірніше приволокли, після її третьої втечі. Рвані рани на руках і ногах, — гестапівці полювали на неї з собаками, — розпухле обличчя, вкрите синцями… (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 244).
ГЕСТАПІВЕЦЬ
Тлумачення слова