ГЕНІА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який є генієм; винятково талановитий, творчо обдарований. Здасться, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром (Нечуй-Левицький, II, 1956, 414); Пушкін — геніальний російський поет, велика гордість і радість радянського народу (Вісник АН УРСР, 6, 1949, 68).
2. Властивий генію; творчо найдосконаліший. — Селекція — геніальне відкриття Мічуріна (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 204); Жадобу творчості викликали у Мирного геніальні твори Т. Шевченка (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 9).