ГАЗУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Насичувати газом (див. газ 1 1);
// Протруювати газом. Насіння кормових бобів, ушкоджене зерноїдом, газують хлорсумішшю або хлорпікрином (Колгоспник України, 6, 1962, 27).
2. розм. Посилювати подачу пального для збільшення швидкості руху машини, літака і т. ін. Він [шофер] немилосердно газував, натискував на стартер, як тільки стихав мотор, вміло маневрував між калюжами та вирвами (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 113); — Газуй, не жалій! — гукнув Тарас трактористу, і за мить нам в обличчя вдарила хмара їдучого диму (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 305);
// Випускати газ, намагаючись зрушити машину з місця. [Олександр:] Дощ розмочив І землю… Розквасив дороги… Позастрявали машини в болоті. Ревуть мотори… Газують… (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 167).
3. перен., розм. Швидко йти чи їхати, швидко пересуватися. — Ну, чорнява, чого задумалась? Газуй на наше поле (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1955, 371).