ГАНЕ́БНИЙ, а, е. Який викликає ганьбу, осуд. — Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (Олесь Донченко, IV, 1957, 74);
// Вкритий ганьбою. Сокира і хрест стали ганебною емблемою того чорносутанного поріддя, яке виплодилося на нашій землі під захистом Ватікану (Юрій Мельничук, Поріддя.., 1959, 94); Їхня-бо [емігрантів] батьківщина — то лакейські передпокої в панських палацах! Там вони житимуть аж до осикового кілка на їхніх ганебних могилах (Остап Вишня, I, 1956, 294).
♦ Приковувати (прикува́ти) до ганебного стовпа — піддавати ганьбі, осуду (в минулому карали злочинців тим, що прив’язували їх до стовпа на площі). Горький приковував до ганебного стовпа конкретних виразників імперіалістичної ідеології і натхненників імперіалістичного розбою (Радянська Україна, 17.VI 1951, 3).
ГАНЕБНИЙ
Тлумачення слова