ГАНЧІР’Я

ГАНЧІ́Р’Я, я, сер. Збірн. до ганчірка 1—3. Двоє стільців, з-під клейонки у їх теліпалось якесь ганчір’я (Степан Васильченко, I, 1959, 91); Ноги його були обмотані в брудне ганчір’я і взуті в рвані калоші (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 72); Йому б тільки догнати її, іти поруч і… Може, зірвати з голови оте сіре ганчір’я, присоромити й потішити (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 398); Жанна полюбляла не тільки іноземне ганчір’я, але й іноземні слова (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 182).