ГАЙНУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. перех. Витрачати марно, розтринькувати, переводити. — Ти мені глини не гайнуй (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 328); — Завтра не гайнуй мені дня, а то старий Горенко ще столярським аршином плечі зміряє (Михайло Стельмах, Кров людська.., 1, 1957, 155).
2. неперех., діал. Гуляти. Літом хто гайнує, той зимою голодує (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 107).
3. перех., діал. Мучити. І не було того дня, тієї години, щоб не лаяли, не гайнували Солохи (Панас Мирний, I, 1954, 61).