ФОТОТЕЛЕГРА́Ф, у, чол.
1. Вид електричного телеграфного зв’язку, за допомогою якого передають і відтворюють на фотопапері нерухомі зображення (текстові рукописні й друковані матеріали, креслення, фотографії і т. ін.). З передачею газетних сторінок фототелеграфом відпаде необхідність перевозити матриці центральних газет літаками (Наука і життя, 4, 1967, 29).
2. Пристрій, який здійснює такий вид зв’язку.