ФОРТЕП’ЯНО

ФОРТЕП’Я́НО, невідм., сер., ФОРТЕП’ЯН, а, чол., заст. Фортепіано. Вона почала вчитись грати на фортеп’яні в одної дами в пансіоні (Нечуй-Левицький, III, 1956, 211); В однім куті стояв фортеп’ян з купою нот, в другім круглий столик, під вікнами софка (Іван Франко, III, 1950, 434); Найбільше часу йшло на фортеп’яно, бо грала по кілька годин денно, і на читання (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 89); — О пані! — сказав [поет]. — Господине кохана! Можливо, у вас і бажання нема, Але чорно-біла тропа фортеп’яна Блищить так печально нездвижна й німа, — Нехай оживе, забринить, зарокоче (Микола Бажан, Роки, 1957, 277).